Любов та хутро завжды поруч

Моя історія, напевно, суттєво відрізняється від інших. І пишу її не стільки заради отримання призу (я можу собі дозволити купити сумку і набагато дорожчу), скільки заради того, щоб дати зрозуміти іншим, що життя може змінитись за півгодини, тоді, коли ти цього зовсім не очікуєш.

Мені – тридцять шість. Я – впевнена у собі, без комплексів бізнес-леді, яка володіє декількома кафе, водить ауді і — повністю задоволена життям. Принаймні, так сказав би кожен, хто мене знає. Проте, до грудня цього року все було не зовсім так.

Моє життя з точки зору пересічного українця – це повний кайф. Хоча насправді воно – важке і насичене. Відповідальність за бізнес, це той тягар, який буде нести не кожен чоловік, а для жінки така діяльність – удвічі важча. Але я ніколи не скаржилась. Робота є роботою, а нормальний дохід дозволяв мені відпочивати за кордоном і купувати ті речі, які я вподобала. І хоча зі сторони все мало вигляд респектабельності, насправді я була дуже незадоволена власним життям, оскільки у моєму серці була порожнина.

Звісна річ, що чоловіків навколо мене завжди крутилось багато. Проте того єдиного, який би став і опорою, і помічником, і другом, і коханим, я в своєму житті не зустрічала. Усі більш-менш серйозні стосунки складались з сильними чоловіками, які мали клепку, бізнес і… дружин.

Ці чоловіки були добрими до мене. З деякими стосунки заходили навіть далі за інтрижку, але усі вони завжди повертались до своїх дружин, а я не з тієї категорії осіб, які розбивають чиїсь стосунки заради власного щастя.

Так я до тридцяти шести років і жила. З одного боку, успішна до заздрощів бізнес-вумен, а з іншого – нещасна жінка, яка і може себе порадувати тільки тим, що придбати чергову шубу з норкового чи іншого елітного хутра.

А хутро я любила завжди. Ще лише починаючи власний бізнес, одразу придбала собі норкову шубу, оскільки чудово усвідомлювала, що на будь-яких переговорах спершу мене сприйматимуть по зовнішньому вигляду. І з того часу хоча б один раз на рік робила собі подарунок – купувала чергову шубу.

Ось і цього року я в черговий раз вирішила зробити собі подарунок – придбати норкове манто під новий рік. А чим ще може себе потішити одиначка, яка йде з побачення від одруженого чоловіка?

Тож, повертаючись з чергового безнадійного побачення, я заїхала до елітного салону хутра, аби хоч якось себе розрадити. Надвечір у салоні, окрім мене та продавців, нікого не спостерігалось, тож я вирішила себе розважити, і почала приміряти усі хутрові вироби, які мені подобались. Консультанти проти не були, оскільки, по-перше, я вже не вперше у цьому салоні купую шубу і вони знали, що я обов’язково піду з покупкою, а по-друге, їх це також розважало, що красива і впевнена у собі жінка кружляє по салону у норковій шубі із запалом вісімнадцятирічної дівчинки.

Я ж так захопилась, що втратила вимір часу. Я отримувала моральне і естетичне задоволення від цього процесу, уявляючи себе жаданою і коханою жінкою. А тому не дивно, що я нічого не бачила навколо себе. І коли я в черговий раз, надівши біле норкове манто, робила па, танцюючи вальс, то і не усвідомила, як стикнулася з чоловіком, який незрозуміло як з’явився десь з середини магазину.

В перші хвилини я заклякла. Все ж з боку така дурня, яку я влаштувала в магазині, мала дуже дивний вигляд, а тому, перепросивши чоловіка за те, що заділа його своїм манто, я поспіхом пішла у бік консультанта, аби швиденько оформити покупку і тікати з магазину світ за очі, оскільки насправді почувала себе ніяково. Та якось незграбно повернувшись на підборах (а я ношу завжди дуже високі, оскільки жінка у хутрі і підборах — це богиня), підвернула ногу, і… майже плюхнулась на підлогу. Проте не впала, оскільки мене дуже вправно підхопили чоловічі руки і я опинилась… на руках у чоловіка, який до цього спостерігав за моїм вальсуванням .

Від такого казусу мені стало ще незручніше. Вперше за двадцять років я почервоніла, подякувала чоловікові за поміч і поспіхом почала збиратись у бік каси. Чоловік же не поспішав відпускати мою руку. Він допоміг мені зняти манто, поклав його собі на руку і поцікавився, чи насправді я хочу придбати цю шубу. Я – обурилась (все ж я — платоспроможна і нікому не дозволяю робити подібних некоректних зауважень). Але він зовсім не звернув уваги на мої заперечення, довів мене до каси, а потім… запросив повечеряти разом і відсвяткувати таку дорогу покупку.

Звісно, що я відмовилась. Купивши шубу, попросила її запакувати і швиденько пішла до свого авто.

Увесь вечір я почувала себе дивно. У мене було таке враження, що цього року зі мною, як і з казковою Попелюшкою, станеться щось чудове. І я – не помилилась.

Наступного вечора, повернувшись з роботи, я, як завжди, вже збиралась читати улюблену книжку, як пролунав телефонний дзвінок. Я підняла слухавку і почула м’який чоловічий голос, який, називаючи мене по імені, цікавився, як я себе почуваю, і чи не болить моя нога після падіння у магазині. Серце – закалатало. Потому він представився Олексієм і знову запросив мене на вечерю.

Не знаю, що зі мною сталося, але я – погодилась. Вечір я вже проводила у компанії (як мені спочатку здалося) малознайомого випадкового чоловіка. Проте він виявився дуже розумним і цікавим співбесідником, який багато чого розповідав і не робив жодних непристойних натяків на подовження вечері у готельному номері. Потому ми довго гуляли містом і вперше за двадцять років я прийшла додому щасливою, оскільки наступного дня мене знову запросили на вечерю без будь-яких інтимних зобов’язань.

Наші стосунки з Олексієм розвивались швидко. Вже за тиждень він зробив мені пропозицію, і сьогодні я не лише успішна, а ще й до нестями щаслива жінка. Як згодом з’ясувалось, Олексій, який виявився господарем хутрового салону, звернув на мене увагу ще три роки тому. Його, як господаря салону, зацікавила дама, яка купує собі хутрові вироби заради задоволення декілька разів на рік. Але він був переконаний, що така успішна леді – заміжня. І лише побачивши мене цього року в салоні, на свій ризик, знайшовши мої данні в картотеці (а я маю бонусну картку, тож данні свої лишала), вирішив мені зателефонувати.

Нині я дякую своїй звичці купувати хутрові вироби, адже саме завдячуючи їй, я зустріла чоловіка своєї мрії. І я стовідсотково переконана, що будь-який чоловік завжди зверне увагу на жінку у шикарному хутрі. І, можливо, не кожен виявиться тим одним-єдиним, але те, що норкова шуба, як привід, може стати початком серйозних стосунків, я тепер переконана.

Звісно, що шуба – це лише річ. Але жінка у норковій шубі привертає до себе увагу, а вже потім у ній обов’язково розгледять особистість і беззахисну красу, яка теж мріє про кохання. Тепер я це знаю.

Источник Midofurs